UA

Тернопіль. Воздвиженська церква

Церква Воздвиження Чесного Хреста (Воздвиженська, Здвиженська, Надставна) — найдавніший храм Тернополя, пам'ятка архітектури національного значення, споруджений наприкінці XVI століття. Пам'ятка відрізняється від інших культових оборонних споруджень Поділля наявністю напівкруглої апсиди, що походить ще зі староруських традицій.


Як дістатися. Розташований на Підзамчі на невисокому підвищенні над Тернопільським ставом. вул. Над Ставом, 16


Історична довідка. Воздвиженська (Надставна) церква існувала на початку XV ст., можливо — у XIV ст.

Перші історичні задокументовані відомості про церкву містяться у грамоті князя Василя Костянтина Острозького від 1570 року. Проте народні перекази пов'язують існування церкви в цьому місці із періодом князювання Данила Романовича, що суперечить офіційній версії про заснування міста 1540 року Яном Амором Тарновським, і дає можливість припускати про існування поселення на цьому місці задовго до заснування замку.

У давнину біля церкви була Львівська брама. Дмитро Лисак, отець церкви Воздвиження Чесного Хреста розповідає, що саме на Львівській брамі під час турецько-татарських нападів чинився найбільший опір, тому церква виконувала дуже важливу оборонну функцію. В той час використовувалася також сигнальна система: дзвонили в дзвони, палили смолоскипи, розводили багаття, які було видно аж на Голубіцьких Товтрах, а вони мали зв'язок із Залізцями, Підкаменемта Почаєвом.

У 1627 році до західного фасаду була прибудована триярусна оборонна вежа-дзвіниця, про що свідчить різьблений напис над вхідним порталом. Він також повідомляє, що вежу-дзвіницю побудовано за панування у місті Томаша (Томи) Замойського та його дружини Катерини (представниця Острозьких, донька Олександра Острозького), а також єпископа Єремії Тисаровського, 1627 року, «місяця липня, 28 дня».

У 1629 році після чергового руйнування церква була відновлена за сприяння князя Острозького.

З пізніших часів збереглося кілька згадок про Надставну церкву. Зокрема відомий мандрівник, посол Ульріх фон Вердум у своєму подорожньому щоденнику писав так:

Є мурована церква над ставом, а при ній священика Євстахія, що мешкає в домі, побудованому біля церкви.

В інвентарі міста 1672 року в списках будівель при вулиці Львівській також зареєстрована «з каміння мурована церква над ставом, що стоїть недалеко від Львівської брами».

У 1760 році Гелена із Замойських (1717[2] — 27.12.1760, Броди; дружина Станіслава Потоцького[3]) надала Надставній церкві окрему фундацію:

…повідомляю тією вічною фундацією і записом моїм, зробленим в імені моїх синів, що до церкви в том місті існуючої, з давних-давен вимуруваної при Львівській брамі під іменем Воздвиження Святого Хреста для користання парохів, що мають при ній бути, поля на дві руки по дев'ять днів на вітівщині, сіножаті на дванадцять косарів на болоті навпроти братського поля, призначую, виділяю і на вічні часи записую.

Перелічене майно, згідно із записом, від усяких данин і податей звільнялось.

У 1904—1906 роках у церкві працювали два монахи василіяни (оо. Григорій Залуцький і Митрофан-Михайло Михняк). Своєю працею вони здобули прихильність міста, але через непорозуміння з тодішнім парохом змушені були покинути Тернопіль.

Церква зазнала значних руйнувань під час Другої світової війни.

У 1954 році реставрувалася.

Довгий час приміщення використовувалось не за призначенням. Було знищено дзвіницю, цінний іконостас, розписи інтер'єру. Радянська влада планувала зробити у приміщенні церкви зал моди, музей мистецтва. Пізніше були наміри на її місці збудувати готель «Москва». Проте виявилося, що тут недостатньо місця, тому вирішили готель побудувати на іншому березі Ставу (зараз готель «Галичина»).

Тепер церква належить Українській автокефальній православній церкві.

Відновлення іконостасу і розпис інтер'єру виконав тернопільський художник Богдан Ткачик.